Якщо лікар поставив дитині діагноз мононуклеоз, то головне завдання батьків — впоратися з інфекцією і уникнути ускладнень. Розбираємося, як полегшити стан дитини і як захистити від хвороби інших членів сім’ї.

Серед жарознижувальних засобів, якими зазвичай знижують у дитини температуру, можна побачити і знайомий ще нашим бабусям і дідусям анальгін. Ліки далеко не безпечне, тому закономірно спитати: «Чи можна анальгін дітям давати?». Відповідь на нього читайте нижче.

Мононуклеоз — хвороба, якої перехворів майже кожна людина. Однак розпізнати це захворювання не так просто. З’ясовуємо, як поширюється інфекція і які симптоми характерні для мононуклеозу.

— Ну ось, знову, — розчаровано каже мама, дивлячись на градусник, який тримав малюк. Здавалося б, тільки що видужав, але тиждень в сад був схожий — і знову: кашель, нежить, висока температура. Батькам часто хворіючих дітей не позаздриш. Втім, стоп. Спочатку добре б розібратися, яку дитину можна віднести до категорії часто хворіють, а потім вже вирішувати, як позбутися від подібної напасті. Абревіатура в медичній карті у вигляді трьох букв «ЧБД» ( «часто хворіють діти») не вирок, а сигнал — щоб нескінченні ГРЗ і ГРВІ пішли в минуле, потрібні дієві заходи.

Незважаючи на те, що ця хвороба навіть не має специфічного лікування, батькам слід продовжувати стежити за здоров’ям дитини, недавно перехворів мононуклеозом. Розповідаємо, якого режиму потрібно дотримуватися і як правильно харчуватися після хвороби.

Малюк захворів, і доктор призначив ліки. Але як змусити маленького пацієнта проковтнути його — ось в чому питання!

Як же прикро людині сидіти вдома з градусником під пахвою, коли інші малюки катаються на велосипедах, ганяють м’яча і не приймають всі ці ліки. Кому хочеться весь час лежати на ліжку і дотримуватися постільного режиму?

Чим молодша дитина, тим складніше діагностувати апендицит. І справа не тільки в тому, що малюк не зможе розповісти, де і як болить. Батьки досить часто пропускають початок хвороби, оскільки звикають до неполадок в роботі незрілого травного тракту, який частенько не справляється зі своїми «обов’язками», викликаючи то коліки, то пронос, то запор. А лікарі, навпаки, схильні приймати за апендицит будь-яку шлунково-кишкову проблему.

Апендицит у дітей молодше 10 років зустрічається рідко. Але саме у малюків це захворювання може виявитися дуже небезпечним. Відбувається це тому, що, по-перше, маленькі діти не вміють правильно визначати локалізацію болю, а, по-друге, апендицит у дитини має свої особливості, що заважають батькам швидко зрозуміти, в чому проблема.

Батьки, особливо молоді, часто панікують через дрібниці. Варто тільки мамі помітити, що у дитини тече з носа, як вона вже готова бігти з малюком до лікаря. А вже коли у крихти починають різатися зубки і він стає неспокійним, перше, що спадає на думку мамам і татам, це виклик «швидкої». Це, звичайно, перебір. Але є неприпустимою і інша крайність — зайве спокій. Так як же зрозуміти, коли треба викликати лікаря, яка температура вважається високою і її необхідно обов’язково збивати? І в якому разі болю в животі у малюка повинні стати симптомом, на який потрібна негайно зреагувати?